Історія школи

Колись на місці школи стояли будинки Кисіль Октися, заможного, працьовитого селянина. За розповіддю жительки села Кисіль Олени Макарівни (1903 р.н.), цей чоловік був дуже жадібний. У голодному 1932 році він з дружиною поїхали до міста Володимира-Волинського старцювати, прикидаючись голодуючими. Їм люди пожертвували зерно, крупу, хліб. Коли ж повернулися у рідне село, то односельчани говорили йому, що Бог тебе накаже за обман. І справді сталось лихо. Невдовзі несамовита гроза спалила все його майно. Ту землю викупила польська влада і в 1934 році було побудоване приміщення школи. При Польщі навчалися 4 роки. У 1937-38 рр. вчителем працював Шашкевич Юрій Олексійович.

У 1940 році в школі було чотирирічне навчання. Зараховувались діти 7 років і старші. Навчання проводилось у дві зміни. Вчителі були із Сходу України. Під час війни навчання не було. Лише у 1942 році школа працювала приблизно один місяць. Вчителем була полячка Гелєжа Галина. Та німці не дозволили далі проводити навчальний процес.

В післявоєнний період школа відновила свою діяльність. Спочатку вона була чотирирічною і навчались діти різного віку. Згодом – семирічка. І лише в середині 50-их років школа стала восьмирічною. Були побудовані два додаткові корпуси для шкільної майстерні та кабінет фізики і хімії. У 1975 році побудували приміщення їдальні. Особливий внесок у відбудову школи внесла директор Мартинюк Лідія Никодимівна, котра приїхала в Краску після війни з Житомирщини. Після смерті свого чоловіка Степана Івановича Мартинюка вона зайняла його місце директора школи і працювала на цій посаді 40 років, до глибокої старості. Велику шану шлють їй жителі села і сьогодні, як умілому наставнику багатьох поколінь школярів.

Нині школу очолює Василь Григорович Соботович, який уже понад 25 років своєї праці віддав їй. 25 років – директор школи. В школі вчителями працюють її випускники: Катерина Яківна Корецька, Галина Іванівна Соботович, Андрій Васильович Соботович.

Немало клопіткої праці у вихованні школярів вклали шановні наші ветерани Катерина Яківна Мартинчук, корінна жителька села; Марія Омелянівна Дячук (село Дубечне) та Анастасія Микитівна Озимук (смт. Заболоття). Все своє життя вони присвятили навчанню та вихованню підростаючого покоління красківчан, знайшли тут свою долю, поріднилися з селом і нині живуть разом з нами, перебуваючи на заслуженому відпочинку.

До 1903 року діти навчалися при церкві.