Головна » Файли » Мої файли

конспект уроку
[ Викачати з сервера (32.1 Kb) ] 08.04.2015, 09:42

Біологія 8клас

 

Тема уроку:Загальна характеристика та різноманітність багатоклітинних тварин.                                                         Тип  Губки.

Мета уроку: Освітня: Ознайомити учнів  із загальною характеристикою та різноманітністю    багатоклітинних  тварин, сформувати поняття про тип Губки.

                        Розвиваюча: розвивати в дітей логічне мислення та увагу.

                        Виховна: виховувати в дітей любов до навколишнього середовища.

Обладнання та матеріали: Фотографії ,малюнки, плакати,схеми, що дозволяють    ілюструвати загальну характеристику та різноманітність багатоклітинних тварині представників типу Губки.

Поняття: багатоклітинні тварини, тип Губки.

Тип уроку: вивчення нового.

Структура уроку

І.    Організаційний етап……………………………………………………………...1-2хв

ІІ.  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльност…………………7хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу………………………………………………………15хв

      1.Багатоклітинні тварини.

      2.Загальна характеристика типу Губки

ІV. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів……………...10хв

 V. Самостійна робота учнів…………………………………………………………...6хв

 VI. Домашнє завдання………………………………………………………………..1-2хв

VII. Підбиття підсумків уроку………………………………………………………….3хв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

 

 

І.  Організаційний етап

          Привітання

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

       Обговореня питання

       Як ви думаєте, чим клітини одноклітинних організмів відрізняються від клітин багатоклітинних організмів?

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

         Розповідь учителя з елементами бесіди.

  1. Багатоклітинні тварини.

       Враховуючи відповіді учнів на питання, запропоноване на початку уроку, вчитель може приступити до розповіді про будову багатоклітинних тварин та їхніх відмінностей від одноклітинних і колоніальних форм.

       Тіло батоклітинних тварин складається з великої кількості різноманітних за будовою та функціями клітин, які втратили свою самостійність, оскільки є лише складовими частинами цілісного організму. Вони вже не можуть виконувати всі функції цілісного організму, тому що відбувається їхня спеціалізація і за будовою, і за функціями.

       Для життєвого циклу багатоклітинних організмів характерний складний індивідуальний розвиток, у ході якого із заплідненого яйця формується дорослий організм. При цьому запліднене яйце ділиться, і клітини, що утворилися, диференціюються на зародкові листки та зачатки органів.

      Зоологи поділяють багатоклітинних на дві групи: променисті( радіально- симетричні), або двошарові, і двосторонні- симетричні, або тришарові.

      Променистим притаманні декілька площин симетрії й радіальне розташування органів навколо головної осі тіла. У процесі індивідуального розвитку в них утворюються тільки два зародкові листки – ектодерма та ентодерма. До променистих належить тип Кишковопорожнинні.

       Але більшість тварин належать до двосторонньо – симетричних. На відміну від променистих, вони мають одну площину симетрії, яка ділить їхнє тіло на дві дзеркально однакові половини, - ліву й праву. Окрім ектодерми й ентодерми у них утворюється третій зародковий листок – мезодерма, за рахунок якого розвивається багато внутрішніх органів. Таких тварин називають і ще тришаровими.

  1. Загальна характеристика типу Губки.

Губки – це надзвичайно своєрідні тварини. Їхній зовнішній вигляд і будова такі незвичайні, що вчені досить довго не знали, куди віднести ці організми – до тварин чи рослин. І тільки в другій половині 18 ст., коли була докладніше вивчена життєдіяльність губок, не залишилося сумнівів в їхній приналежності до світу тварин.

Серед багатоклітинних тварин вони, поза сумнівів, є найбільш примітивно організованими істотами, про що свідчать простота будови їхнього тіла та неабияка самостійність клітин, які його утворюють.

Це нерухомі тварини, прикріплені до дна або до якихось підводних предметів. Серед губок зустрічаються одиночні та колоніальні види. За сприятливих умов губки утворюють часом суцільні обростання на підводних предметах. Більшість губок є морськими тваринами. Із 5000 видів губок лише близько 150 видів мешкають у прісних водоймах.

Якщо розглядати губку й навіть розрізати її, то в ній не можна знайти яких-небудь помітних для простого ока органів. Можна тільки  виявити шорстку на дотик речовину, пронизану порожнинами та каналами. При вивченні губки під мікроскопом у ній можна побачити два елементи: скелет і паренхіму. Скелет складається з кремнієвих голок, або спікул, склеєних між собою в пучки прозорою речовиною – спонгіном. Пучки спікул утворюють більш-менш правильну сітку або просторові грати в тілі губки. Форма спікул та архітектоніка скелета, тобто розташування спікальних пучків мають діагностичне значення і є характерним для кожного виду.

До складу губки входить кілька типів клітин. Зовні губка вкрита термальними (дерма – шкіра) клітинами. Внутрішні порожнини, так звані джгутикові камери, вистелені клітинами, які мають постійно рухомий довгий джгут. Є клітини, які беруть участь в утворенні кремнієвих спікул. Амебоцити мають потенційну можливість продукувати решту всіх клітинних елементів. Нервові клітини у губок відсутні.

Порожнини, якими пронизане все тіло губки, утворюють найважливішу,так звану іригаційну систему, яка ділиться на дві частини,- привідну й відвідну. Привідна система починається численними порами на поверхні губки й розгалужується в привідні канали й порожнини. Канали відвідної системи, поступово поєднуючись оди з одним у більші протоки, підходять також до поверхні губки і впадають у спеціальні отвори.

Тонкі стінки всюди відокремлюють привідну систему каналів від схожої на неї відвідної,і між ними ніде немає безпосереднього зв’язку. Таке поєднання відбувається лише в джгутикових камерах. Рух джгутів у джгутикових камерах являє собою той двигун, який створює безперервний поті води через усе тіло губки. Джгути здійснюють постійні гвинтоподібні рухи. Таким чином,кожна з величезної кількості камер виконує роль насоса. Їхні спільні зусилля змушують воду входить в пори, проходить всю складну систему каналів і виходить через спеціальні отвори.

Сидячий спосіб життя губок роб0ить їх схожими на рослин. Проте деякі їхні клітинні елементи є надзвичайно рухливими.

Губки живляться завислими воді частинками. Вони позбавленні можливості обирати ці частинки, тож захоплюють як поживні,так і непоживні речовини. Від неїстівних частинок губка поступово звільнюється. Разом з потоком води в тіло губки надходить кисень.

Назва «губка» асоціюється з миттям у лазні . Насправді ж задля цієї мети можна використовувати тільки губки однієї групи – рогові (точніше,їхні спеціально оброблені скелети), в яких скелет утворений волокнами спонгіну,речовини, близької за структурою до шовку. Тим часом у більшості губок скелет складається з безліч дрібних кремнієвих або кальцієвих голочок. Використовувати для миття не можна.

 

 

 

 

 

ІV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

 

       Робота із зошитом

Виконання завдань, поданих до теми уроку.

 

     Робота з підручником

Роботу з текстом підручника можна організувати в групах, запропонувавши кожній групі своє питання для обговорення.

   

     Питання для повторення та обговорення.

  1. У чому особливості багатоклітинних тварин?
  2. Чим губки відрізняються від інших багатоклітинних тварин?
  3. Чому губки раніше вважали рослинами?

 

V. Самостійна робота учнів

 Учні виконують у робочому зошиті завдання, подані до теми уроку.

 

VI. Домашнє завдання

      Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти на запитання, подані наприкінці параграфа. У робочому зошиті виконати завдання, подані до теми.

 

VII. Підбиття підсумків уроку

        Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові завдання, які вони отримали в ході уроку.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Заведея Т.Л. біологія: довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2010. – С.392 – 395.
  2. Запорожець Н. В. Біологія. 8 клас: Підручник / Н. В. Запорожець, С.В.Влащенко. – Х.: АН ГРО ПЛЮС, 2008. – 288 с.
  3. Верес  Ю.Г. Зоологія. / Г. Ю. Вервес, Г. П. Балан, В. В. Серебряков – К.:

Генеза, 1996. – 296с.

  1. Шабанов Д.А., Шабанова Г.В.,Шапаренко С. О. Біологія. Підручник 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – 2-ге вид., виправл. та переобл.- Харків: Торсінг, 2003. – 320с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Біологія 8клас

 

 

Тема уроку: Різноманітність найпростіших.

 Мета уроку: Ознайомити учнів  з різноманіттям найпростіших, провести лабораторну роботу зі спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума.

Обладнання та матеріали: Фотографії ,малюнки, плакати,схеми, що дозволяють    ілюструвати різноманітність найпростіших (обладнання та матеріали для лабораторної роботи вказані в тексті самої лабораторної).

Поняття: найпростіші, різноманітність найпростіших, амеба, евглена зелена,    інфузорія туфелька, форамініфери, радіолярії.     

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І.    Організаційний етап……………………………………………………………...1-2хв

ІІ.  Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльност…………………7хв

ІІІ. Вивчення нового матеріалу………………………………………………………15хв

      1.Різноманітність найпростіших.

      2.Колоніальні найпростіші.

ІV. Узагальнення , систематизація й контроль знань та вмінь учнів……………...10хв

 V. Самостійна робота учнів…………………………………………………………...6хв

 VI. Домашнє завдання………………………………………………………………..1-2хв

VII. Підбиття підсумків уроку………………………………………………………….3хв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

 

 

І.  Організаційний етап

          Привітання

ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

       Обговореня питання

Подивіться на крейду яку я тримаю в руці. Скажіть, чи має вона якийсь стосунок до одноклітинних тварин?

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

         Розповідь учителя з елементами бесіди.

  1. Різноманітність найпростіших.

    Крейда, утворена зовнішніми скелетами форамініфер, гарний привід почати розмову про різноманітність одноклітинних тварин. Зазвичай у шкільному курсі йдеться про типових представників одноклітинних, яких можна показати школярам. Нова програма з біології передбачає вивчення об’єктів, які вже стали традиційними.

   Звичайна амеба. Типовий представник саркодових, мешканець прісних водойм з мулистим  дном. Її тіло сягає в діаметрі 0,1мм і зовні вкрите дуже тонкою плазма лемою ( щільна оболонка відсутня). Форма тіла непостійна  через наявність у різних його ділянках лопатеподібних випинань цитоплазми – псевдоніжок. За допомогою псевдоніжок тварина рухається, поволі переміщаючись з одного місця на інше.

   Під час руху амеба натрапляє на дрібні харчові частинки( бактерії, водорості), оточує їх своїми псевдоніжками й утягує всередину цитоплазми. Навколо цієї харчової грудочки утворюється травна вакуоля. Їжа перетравлюється за допомогою травних ферментів, що їх виділяє цитоплазма. Рідкі продукти перетравлювання надходять у цитоплазму, а неперетравлені залишки видаляються з травної вакуолі назовні при її наближенні до будь – якої ділянки по поверхні тіла амеби.

   Дихання здійснюється всією поверхнею тіла. Надлишок води та продукти обміну речовин, що містяться в ньому, видаляються за допомогою скоротливої вакуолі, яка має вигляд пухирця. Набувши певного об’єму, він виливає вміст назовні. У звичайної амеби одне ядро. Розмноження відбувається шляхом ділення клітини навпіл. При висиханні водойми,охолодженні води та інших несприятливих змінах середовищах амеба утворює цисту.

   Інші представники саркодових – форамініфери – є мешканцями морів. Тіло форамініфери міститься в захисній черепашці, зазвичай вапняній. Через устячко й численні пори, якими пронизані стінки черепашки, висовуються псевдоніжки. Переплітаючись між собою, вони утворюють ловильну сітку для здобування дрібних організмів, які є їжею форамініфер. З черепашок форамініфер сформувалися вапняки, крейда та інші осадкові породи, які використовуються в будівництві, сільському господарстві.

    Клас Джугутикові. Клас об’єднує найпростіших, органелами руху в яких є джгутики. У більшості представників зовнішній шар цитоплазми ущільнюється, внаслідок чого на поверхні тіла утворюється щільна еластична оболонка. Форма тіла стала. До цього класу належать як автотрофні, так і гетеротрофні організми. Розмножуються джгутикові подовжнім діленням клітини навпіл і статевим шляхом.

    Евглена зелена – типовий представник джгутикових. Вона мешкає в прісних водоймах, плаває за допомогою єдиного джгутика, розташованого на передньому кінці тіла. У цитоплазмі евглени є хлоропласти, що містять хлорофіл, який надає їй зеленого забарвлення й обумовлює здатність до фотосинтезу. Тому на світлі евглена живиться як типова рослина, тобто фототрофно.

     Біля основи джгутика розташоване червоне вічко – світлочутлива органела, яка забезпечує рух евглени до джерела світла.

 

     Інфузорія -  туфелька – типовий представник інфузорій. Інфукзорії – це найбільш високоорганізовані найпростіші. Органелами руху інфузорій є війки, за будовою багато в чому схожі на джгутики, але коротші й численніші. Тіло вкрите міцною еластичною оболонкою. У більшості інфузорій 2 ядра -  велике й мале. Велике ядро має поліплоїдний набір хромосом і регулює процеси руху, живлення та виділення. Мале ядро відіграє важливу роль у статевому процесі. Безстатеве розмноження інфузорій здійснюється шляхом поперечного ділення клітин навпіл.

     Інфузорія – туфелька є мешканцем прісних водойм. Її довжина сягає 0,3мм. Тіло інфузорії - туфельки має сталу видовжену форму з тупим переднім та загостреним заднім кінцями. Оболонка густо вкрита війками. Вони працюють синхронно.

      Живиться інфузорія переважно бактеріями. З боку на тілі розташована ротова западинка.

       На дні глотки цитоплазми утворюється травна вакуола.

 

 

      2.Колоніальні найпростіші

   Наступний еволюційний етап, який передує появі справжньої багатоклітинності, - це утворення колоній. Усі найпростіші, про яких ми вже дізналися, були одноклітинними. Це означає, що кожна їхня особина не залежить від іншої особини, навіть якщо вони утворюють скупчення. Проте деякі найпростіші утворюють колонії. При цьому особини, що виникли в наслідок безстатевого розмноження, залишаються поєднаними одна з одною.

  Іноді в прісних водоймах можна побачити драглисті зелені кульки діаметром 1-2мм. Це вольвокс, колоніальний рослинний джгутиконосець. Його поверхня складається з безлічі клітин, що мають 2 джгутики.

    колоніальні найпростіші цікаві тим що демонструють можливі шляхи походження багатоклітинності . Ймовірно, багатоклітинні походять  з колоній, члени яких почали відрізнялися один від одного. Початок цього процесу можна побачити у вольвокса. Один бік його колонії має більше клітин з вічками, а інший – більше клітин , які слугують для розмноження.

 

 

 

 

ІV. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів

 

       Робота із зошитом

Виконання завдань, поданих до теми уроку.

 

 

V. Самостійна робота учнів

     Учні виконують у робочому зошиті  лабораторну роботу №2 « Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума»

      Необхідна інформація до теми лабораторної роботи

Найпростіші – це найдрібніші тварини, тіло яки складається з однієї клітини.

Одноклітинне тіло найпростішої тварини складається з цитоплазми та одного та кількох ядер. Клітина, з якої утворене тіло найпростішої тварини,є самостійним організмом,якому притаманні всі властивості живого.

Під мікроскопом можна розглядати як живі одноклітинні тварини, так і постійні препарати різних одноклітинних.

     Мета роботи: розглянути роботу та поспостерігати, за процесами    життєдіяльності найпростіших тварин, мешканців водойми абао акваріума

Матеріали та обладнання: мікроскоп , предметні та покривні скельця. Піпетки,смужки фільтрувального паперу, вода зеленого кольору застоялого ставка амеб,пробірка з живою культурою евглен,пробірка з живою культурою амеб, пробірки з живою культурою інфузорій.

Досліджувальні об’єкти: жива культура евглен , жива культура амеб, жива культура інфузорій.

Хід роботи

1варіант

Замалюйте евглену зелену й позначте деталі її будови,підпишіть їх. Запишіть, як евглена зелена рухається

2варіант

Замалюйте амебу й позначте деталі її будови,підпишіть їх. Запишіть, як амеба рухається

 

З робіть зкожного варіанту висновки і запишіть в зошити

 

VI. Домашнє завдання

      Прочитати відповідний параграф підручника, відповісти на запитання, подані наприкінці параграфа. У робочому зошиті виконати завдання, подані до теми.

 

VII. Підбиття підсумків уроку

        Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові завдання, які вони отримали в ході уроку.

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Заведея Т.Л. біологія: довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ «ВКФ «БАО», 2010. – С.392 – 395.
  2. Запорожець Н. В. Біологія. 8 клас: Підручник / Н. В. Запорожець, С.В.Влащенко. – Х.: АН ГРО ПЛЮС, 2008. – 288 с.
  3. Верес  Ю.Г. Зоологія. / Г. Ю. Вервес, Г. П. Балан, В. В. Серебряков – К.:

Генеза, 1996. – 296с.

  1. Шабанов Д.А., Шабанова Г.В.,Шапаренко С. О. Біологія. Підручник 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – 2-ге вид., виправл. та переобл.- Харків: Торсінг, 2003. – 320с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

Категорія: Мої файли | Додав: учитель
Переглядів: 1409 | Завантажень: 27 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar